Сьогодні почну з мови Дениса Попова, яка є логічним продовженням попередньої публікації (Вступу):
Метамодерн зі своїм новим романтичним настроєм щиро запитує нас про майбутнє. А що ми готові йому відповісти? Чи знаємо ми, як тепер діяти?
Наш читач, звичайно ж, задумався над цими питаннями в кінці вступної частини матеріалу. Запрошую його піти далі по стезі нашого натхнення.
На думку автора, одним із найважливіших факторів у пошуку істини є пам'ять.
А хто у нас носії безперервної пам'яті? Йотуни.
Саме світ Йотунхейма є світом безперервної пам'яті. Світом, мешканці якого пам'ятають усе і головне – пам'ятають так, як було.
Ми з вами чудово пам'ятаємо, що саме цей світ став причиною того, чому Бальдр не повернувся з Хельхейма. Бальдр був втіленням добра, про яке плакали майже всі, крім однієї йотунши. Саме йртун, як володар безперервної пам'яті, зміг оцінити Бальдра і зрозуміти, що його алгоритми добра не універсальні і не підходять усім.
Цитата:
"По суті, світ Йотунхейма – це величезна пам'ять. Тут накопичується і зберігається все, що було, а самі йотуни – генетичні носії такої безперервної пам'яті. Їм не відоме добро і зло, вони не ділять інформацію минулого на потрібну і непотрібну. Розум і мудрість – ось головні якості світу давніх йотунів. Але вони діляться своїми знаннями не з кожним. Саги розповідають нам про випробування, яким піддають носії пам'яті всіх запитуючих. І без різниці Древнім, хто стоїть перед ними – могутній бог чи слабка людина."
– Ксенія Меньшикова (с).
Чи готовий сучасний світ пройти випробування від давніх йотунів? Або ми й надалі будемо виправдовуватися і переписувати своє минуле? Чи зможемо ми відродити в пам'яті негідні вчинки наших предків або ж виберемо "замазати" їх і забути?
** Якщо ми хочемо й надалі брехати собі, то про світ Метамодерна нам потрібно забути одразу. Неможливо знайти істину в собі, якщо ти нагло забув своє минуле. Йотуни на прикладі Бальдра показують нам і говорять:
"У світі майбутнього є місце тому, хто пам'ятає і не спотворює пам'ять. У світі майбутнього є місце тому добру, яке підходить ВСІМ!"
(Тут нагадується фраза Редрика Шухарда з твору "Пікнік на узбіччі" Стругацьких. – "Щастя усім даром, і нехай ніхто не піде ображеним!" Тільки ось, даром його дарує золотий шар, а нам з вами належить заслужити його.)
Йотуни змушують Бальдра залишитися в Хельхеймі. Для чого? Звичайно ж не зі злоби власної. Його відправили туди для того, щоб він зміг зустрітися зі своєю протилежною частиною, щоб він, побачивши всіх підопічних богині Хель, подумав: "Дійсно чи їм не місце в чертогах Одіна?" Бальдр і разом з ним його брат Хьод, який також потрапляє в Хельхейм, виконують найскладнішу задачу, їм належить отримати ін'єкції хаосом Хельхейма і зробити переоцінку всіх алгоритмів добра і зла.
Сини богів повернуться після своєї смерті в Рагнарок і саме їм належить зробити нову систему світопорядку. Інша система цінностей повинна бути впроваджена в світи дерева Іггдрасиль, а для цього потрібно пізнати Все.
Такі страшні на перший погляд світи Йотунхейма і Хельхейма виконують, можливо, найблагородніше завдання. Відчуваючи, що система може почати колапсувати, вони дають богам розуміння і кажуть: "Чесна і суцільна пам'ять - це те, що може вас врятувати і стати вашим майбутнім. Врахуйте всі недоробки і починайте заново."
Денис Попов, 18 грудня 2023 р. (с)
Богдан:
Особисто я не побачив навіть в самій теорії метамодерну якогось умовного "світла у кінці тунелю" або ж чіткого рецепту подальшого розвитку культури, котрий був би явно і однозначно краще за інші моделі. На практиці зараз все ще й більш складно: поряд з людьми, які і по якості життя, і по рівню свідомості, дійсно живуть у 21-му столітті, через якусь тисячу кілометрів живуть люди, які ще перебувають у середньовіччі (десятки мільйонів людей в Ісламському світі, частина країн Африки), або ж живуть свідомістю і культурологічно у першій половині 20-го століття (як от охоплена фашизмом російська федерація, від якої нам не завадило б відгородитися високою льодовою стіною)...А поки що чекаємо на "драконів" (F-16).
Та оскільки передова думка світу все ж має тенденцію вважати, що ми рухаємося / маємо рухатись в напрямку домінації метамодерну, що "That is the way", з цим неможливо не рахуватися. Принаймі, варто бути відкритими для вивчення усіх концепцій.
Зокрема, Метамодерн пропонує кілька власних ключових ідей і щодо війни:
-
Війна - це не просто конфлікт між двома сторонами, а також конфлікт між різними цінностями і світоглядами. Війну не можна зрозуміти без аналізу контексту, в якому вона відбувається.
-
Війна не завжди є чорно-білою. Навіть в найжорстокіших війнах можна знайти приклади героїзму, мужності і співчуття.
-
Війна може бути каталізатором змін. Вона може призвести до переосмислення цінностей, побудови нового світу і створення більш досконалого суспільства.
Отже, метамодерн не заперечує саму ідею війни. Однак він пропонує новий погляд на цей феномен, який може допомогти нам краще зрозуміти його і знайти шлях до миру.
-
Метамодерн може допомогти нам оцінити наслідки війни. Війни мають далекосяжні наслідки для всіх залучених сторін, і метамодерн може допомогти нам зрозуміти ці наслідки і знайти способи їх пом'якшити.
-
Метамодерн може допомогти нам побудувати новий світ після війни. Війни можуть привести до змін у суспільстві, і метамодерн може допомогти нам створити більш справедливий і досконалий світ.
З іронією кажучи, замість Термінатору на "Харлеї", маємо Термінатора на електросамокаті.
Сьогодні проведемо паралелі з сімома основними принципами метамодерну, які зкомпілювала Наталя Ємченко.
1. Головне правило метамодерну – це нова щирість. Це маятник, який балансує між модерном і пост-модерном (між правилами та повною їх відсутністю).
А ви як гадаєте? Чи здатні Локі і Хеймдаль домовитись так, щоб обидва стали чимось середнім? Чи філософія метамодерну від самого початку веде мову про утопію? Вогонь не може стати льодом, лід не може стати вогнем, вони народжують щось третє лише під час взаємодії (вогонь розтоплює лід – і отримуємо воду). Отже, для змін не потрібна заміна самих базових основ, достатньо запровадження нового рівня їхньої взаємодії.
Правило модерну "Якщо ти не з нами – ти проти нас" в ідеології метамодерну перетворюється у щось більш толерантне. Чи не звідти "ростуть роги" у чорношкірих ельфів та у чорношкірого короля Артура, яких ми побачили в останнє десятиліття у виконанні Netfliх, як і багато інших казусів? (спотворення історичної достовірності, які мене відверто дратують). Для повного букету залишилось зробити ще чорношкіру БІЛОсніжку (а можливо, уже й зробили, тільки я не бачив?).
Якщо ми говоримо про маятник і балансування, я ладен погодитись з тим, що Білосніжка може бути білявкою, брюнеткою, рудою, і будь-якою іншою, яка вам до вподоби, але ж не негритянкою і не китаянкою! Щоб продемонструвати свою толерантність до представників інших рас не обов'язково впадати в маразм (задля доведення своєї любові до сови, не обов'язково натягувати її на глобус!).
Отже, виконуючи перше правило метамодерну, щиро даю зрозуміти читачеві, що особисто я більше прихильний до модерну і до збереження певних "скрепів" (ті ж ельфи – це явище виключно європейської міфології, вони не могли бути чорними, тому що міфологія формувалася у часи задовго до завезення в Європу перших чорношкірих рабів). Хоча, саме пойняття "темні альви" існує, Нетфлікс трактував його вже занадто буквально.
Оскільки Денис, наскільки я відчуваю по його натхненню, все ж таки більше прихильний до метамодерну, ця спільна робота висвітлюватиме тему під різними кутами, від чого (сподіваюся) дискусія буде тільки цікавішою.
Я налаштований дещо скептично, тому що реальність є більш суворою, ніж теорія:
2. Друге правило метамодерну: Більше немає ніякої стабільності.
"Немає нічого постійного – тільки зміни".
Це правило доволі добре вписується в принципи магічного мислення. Свідомість справжньої відьми / мага має бути дуже пластичною. Що часто лякає оточуючих своєю непередбачуваністю. Коли ти сьогодні один, завтра інший, післязавтра третій, і неможливо спрогнозувати, чого від тебе очікувати – це змушує оточуючих відчувати певний дискомфорт.
3. Третє правило метамодерну: Немає ніяких героїв.
Точніше, на практиці метамодерн намагається показати нам, що героєм може бути будь-хто, герой може бути будь-яким, а не обов'язково "епічним".
"Герої" нашого часу, яких пропонує метамодерн – це (вибачаюся) Кінь Боджек, Борат та Джокер.
Полум'яно любимий мною образ Харлі Квінн, напевно, у цю ж когорту.
Такі герої показують нам: ти не мусиш бути ідеальним, але ти мусиш мати сміливіть бути собою.
4. Четверте правило метамодерну: Немає ніяких універсальних рецептів.
Всі рецепти потрібно розглядати в залежності від контексту. Все працює лише в певних обставинах. Чужий досвід не може бути прямою інструкцією до дій, все потрібно адаптувати під себе.
5. П'яте правило метамодерну: Союз різних, але рівних.
Це правило мені подобається найбільше. Метамодерн – це площадка, де потрібні будь-які люди (і будь-які боги?), де потрібні усі. Запорука успіху – не в союзі подібних, а в союзі рівних. Але різних.
Хочеш росту, розвитку – об'єднуйся з тими, хто тобі незрозумілий. Або зрозумілий, але не дуже схожий на тебе. Створюй нове, шляхом поєднання різного.
Повертаючись до початкового запитання про Локі і Хеймдаля. Тепер ви бачите відповідь. Якщо в модерні вони непримиримо воювали, то метамодерн закликає до співробітництва протилежностей заради створення кращого.
(Імплементація може бути дуже складною, і при цьому сама ідея мені подобається).
6. Шосте правило метамодерну: Все, що з тобою трапляється – це не кара, а можливість.
Будь-яку ситуативну проблему слід розглядати як ресурсну можливість.
В цьому я особисто бачу "методологію" Локі. Легенди показують нам, що, в які б халепи він не встрягав, Локі постійно примудряється обертати все на свою користь та на користь інших богів.
7. Сьоме правило метамодерну: Ніяких обнулінь минулого!
Це саме те, про що напочатку сьогоднішньої публікації писав Денис. Для здобутку найкращих результатів потрібне врахування суцільної пам'яті, суцільного досвіду. Увесь досвід – цінний!
Але ж з цієї позиції, Північна традиція, яка відроджується, має враховувати і двухтисячелітній досвіт християнства, яке тепер іде на закат? Виходить, що так. А хто сказав, що там було і є тільки погане? Наприклад, за останні три роки, я написав низку ритуалів прославління північних богів, які були складені подібно до структури православних акафістів, і це чудово працює. Ми можемо знайти багато доброго в християнстві, хоча є там і багато такого, що викликає відторгнення.
Отже, по-простому ми ведемо мову про симбіоз кращого з кращим. Та чи дійсно це шлях до побудови саме покращеної Північної традиції, чи ми звернули погляд взагалі у бік екуменізму?
Як би то не було, судячи з того, що ми сьогодні обговорили, метамодерн з великою долею вірогідності являється "йотунським" проектом, проектом Локі.
P.s.
Я зрозумів, що всі ми зараз представляємо собою таку собі збірну солянку / мішанину концепцій та принципів. Наприклад, хоча в мені переважає мислення, притаманне модерну, дуже часто я вчиняю щось саме в руслі, яке було неможливо чекати від свідомості людини епохи модерну. Як от кілька місяців тому зробив такий неканонічний образ Локі з новонародженим Слейпніром. Напевно, я перший, хто взагалі зобразив Локі в образі жінки. І при цьому, на мій погляд, в контексті легенди з народженням Слейпніра, це цілком логічно: Локі ж його матір, а не батько. Він має природу оборотня, але мені все ж не хотілося зображати його прямо-таки в образі кобили. Гарна вогняна жінка – оптимально.
Таку картину можна замовити в мене в рамці зі склом в форматі 20 см на 30 см написавши мені в телеграм: @bogdan12358.
Локі зі Слейпніром, ескіз №12.
Локі (в марвелівському стилі),
ескіз №3Б.
*
Автор: Богдан Карасьов, 19 грудня 2ᛟ23 р.
UPD 1: 28 грудня на каналі Дениса вийшов другий ролик по темі. Він не повторює, а доповнює сказане у цій публікації:
